Алфавіт та граматика

                               Польський алфавіт та граматика
Польський алфавіт – це 32 літери, основна кількість яких запозичена із латиниці. Проте є у поляків і специфічні звуки, які вони по-своєму відображають в письмовому мовленні. Наприклад, особливістю звукової системи поляків є наявність носових голосних – ę та ą (колишніх дифтонгів) , а також літер з діактричними знаками – різноманітними позначками, що коригують вимову: по-іншому, аніж звичні [z],[s],[c] звучать польські [ź],[ś], [ć], а [ó] (о кресковане) звучить як [u]. Звук [л] у польській мові має два варіанти звучання і, відповідно, два графічних позначення [l] та [ł], є також диграфи (2 літери, що позначають один звук) – ch, cz, dz, dź, dż, rz, sz, а одна латинська літера z має у польському алфавіті 3, зовсім різні за написанням і звучанням, варіанти: [ż], [ź], [z].
 Граматика польської мови формально схожа до української. У поляків також є сім відмінків, при цьому кличний відмінок вони використовують переважно у формальному мовленні, три роди (чоловічий, жіночий, середній), два числа – однина і множина, три часи (теперішній, минулий, майбутній), способи (дійсний, умовний, наказовий) та стани (зворотній, пасивний, активний) дієслів, а також два їх види (доконаний і недоконаний), ті ж розряди числівника та займенника. Проте в межах усіх цих перелічених категорій, польська граматика має дуже багато відмінного, специфічного і особливого (наприклад те, що особові займенники дуже часто пропускаються, їх функцію виконують закінчення дієслів), тому необхідно знати набір чітких правил, які регулюють польську граматику, а для цього найкраще користуватись підручником польської мови чи безкоштовно ознайомитись із нашим уроком польської мови для початківців №1, де доступно і ілюстративно розглядаються відмінювання дієслів, роди іменників та інші граматичні категорії польської мови.